Наш Юрій
Двадцятирічний поранений сержант Юрій Весельський, який нарогоджений Орденом «За мужність» третього ступеня, прибув 14 вересня на лікування у м.Трієст. Про нього ми дізнались з репортажу журналістки ICTV Ірини Соломко «Історія одного героя». Українські лікарі врятували Юрію життя, однак він втратив праву ногу, а ліва отримала дуже складне порання, тому Ірина й звернулась за допомогою про подальше лікування Юрія за кордоном. Наша асоціація відгукнулась на її заклик і отримала згоду італійської сторони.
Хочемо подякувати всім нашим землякам з міст Удіне, Трієсте та Кодройпо, які підтримали нашу ініціативу. Висловлюємо щиру подяку отцю Маріушу, який влаштував батька Юрка та залучив громаду м.Трієсте до допомоги. Ми познайомились з прекрасними, чуйними людьми, які пройнялись долею цього мужнього молодого захисника нашої Вітчизни. Дуже відрадно відзначити, що в цей складний час для нашої країни ми відчуваємо себе згуртованою нацією, єдиною великою родиною. Тому і сприймаємо біль родини Весельських як наш спільний біль, називаючи їхнього сина «наш Юрко». Батьки Юрія, мати Оксана та батько Павло, висловлюють всім глибоку вдячність за допомогу.
Своєю сильною вдачею Юрій завоював серця не тільки наших земляків, але й італійців. Коли його переводили з відділу ортопедії , то за ним плакали і медичний персонал, і сусіди по палаті. Від нього ніхто ніколи не чув жодного нарікання на свій стан чи біль, він поводиться дуже гідно і незалежно. Ми гордимось нашим Юрієм!
Операція по реконструкції нерву на лівій нозі буде дуже складною, тому нам запропонували її робити у спеціалізовану центрі в Лігурії у м.Савона. Тепер нам доведеться шукати контакти з нашою громадою в Лігурії. Ми впевнені, що і там ми знайдемо прекрасних людей, які відгукнуться на наш заклик про допомогу. Адже Юрій ризикував своїм життям і здоров’ям задля нас всіх. Тепер є нашим обов’язком зробити все можливе, щоб зберегти його молоде життя.
Yurii Veselskyi è nato il 7 Aprile 1994 a Zhytomyr nel nord dell’Ucraina. Dopo la fine degli studi superiori è entrato nelle forze armate ucraine all’età di 18 anni presso la 95 brigata aerotrasportata. Completato l’addestramento tipico delle unità paracadutiste, il ragazzo è stato inserito nei quadri del reparto. Il carattere mite ma allo stesso tempo meticoloso, preciso, lo hanno subito fatto ben volere dai compagni militari, così come era avvenuto in famiglia dove la mamma narra del suo splendido carattere profondamente legato ai genitori e ai suoi due più piccoli fratelli, lontano da vizi quali il fumo o l’alcool.
Alle 11 di sera del 22 Giugno, con il grado di sergente, conduttore di mezzo blindato, nello scortare con una compagnia della brigata un insieme di carri armati, il suo blindato, un BTR 80, è stato centrato da un razzo RPG il quale ha trapassato la corazza del mezzo, tranciato di netto una delle gambe di Yurii e danneggiando seriamente anche l’altra. Nell’azione il suo comandante è rimasto seriamente ferito. Nonostante la grave menomazione, Yurii ha continuato a guidare ed è riuscito a trarre fuori dal fuoco nemico il mezzo blindato salvando così tutta la squadra in esso presente e portando così in salvo se stesso e il suo comandante ferito. All’ospedale Yurii e il suo comandante sono stati ricoverati assieme. I medici che lo hanno preso in carico hanno subito notato la sua profonda dignità esternata senza mai lamentarsi dei dolori forti causati dall’amputazione dell’arto. Anzi le sue parole erano sempre di sprone per gli altri ammalati per farsi forti e resistere ai dolori. In ospedale Yurii è diventato subito un esempio per i tanti giovani che erano con lui ricoverati. Le forze armate ucraine a seguito di tale gesto di coraggio, per tramite del Presidente della Repubblica, hanno attribuito a Yurii l’onorificenza “ordine di terzo livello per il coraggio”.
A seguito di questi avvenimenti sulla stampa nazionale ucraina sono comparsi diversi articoli sulla vicenda, esprimendo il desiderio nel contempo di poter sollecitamente provvedere ad un adeguato ricovero sanitario al estero per poter trovare l’assistenza migliore in questo caso clinico complicato. In questo ambito la nostra associazione ha fatto il suo appello trasmettendolo alle autorità competenti regionali. La Regione ha prontamente risposto positivamente, mettendo a disposizione le competenze del reparto di ortopedia dell’ospedale di Cattinara di Trieste.
La comunità ucraina della Regione Friuli-Venezia-Giulia ringrazia le autorità politiche e sanitari della Regione per aiuto umanitario offerto.
Lascia un commento